Фото Миргород :: mirgorod.com.ua

Миргород в щедровках

Людмила РОЗСОХА

МИРГОРОД В ЩЕДРОВКАХ

Из глубокой древности, покрытые изморозью веков, дошли к нам жемчужины народного творчества - колядки и щедровки. В них - и мудрость наших предков, и их веселый, оптимистичный, щедрый и доброжелательный характер. В этих древних обрядовых песнях, красивых, поэтических, величественных, - целая вселенная наших предков, местами уже и мало понятная современному читателю, но от этого не менее привлекательная. Потому что срабатывает наш генетический код, и только тот, кто глух душой, не сможет почувствовать красоту исконного и вечного мелоса и слова.

От предков, через века, через запреты и преследования (в советское время) дошла к нам замечательная традиция колядования и щедрования. В этих песнях высекают копытом булатные кони, звенят серебряные мосты, открываются хрустальные ворота, а в них пан-государь как месяц-луна, хозяйка – как красное солнышко, а малые дети – как ясные звездочки.

Отголосок далеких, еще языческих, космогонических верований в сочетании с глубокой традиционной поэтичностью натуры украинцев создает вокруг этих уникальных шедевров фольклора ореол серебристой тайны - как рассеянное марево вокруг луны.

В некоторых старинных щедровках упоминается Миргород, Мир-город, Мир, Миряночка, «мировая земля» - это как некая загадочная земля, откуда молодой привозит себе «барышню», «помиряночку», «королевночку». А может, это - трансформация древнего поверья о Немир-земле, Невер-земле - о далеких, чужих, «неверных», нехристианских краях и обычаях. Как бы то ни было, но, возможно, эти загадочные щедровки о Мир-городе добавят еще какое-то одно зернышко к пониманию такого интересного и неповторимого явления как старинный Миргород.

* * *

Від Києва та до Миргорода
Приспів (повторюється після кожного рядка):
Щедрий вечір!

Там лежали снігові намети,
А в тих наметах золотеє крісло,
На тому кріслі сидить пан Іван.
На правій руці голубая лента.
Тонкою тросткою підпирається,
Голубою лентою украшається,
Золотим яблучком підкидається.
Перед ним же його вірні слуги,
Його вірні слуги його вірно просять:
Ой, пане, пане, пане капітане!
Ой та пусти ж нас на мирову землю.
Ми ж тую землю коп’єм зоремо,
Коп’єм зоремо, пшениці насіємо,
Грабельками заволочимо,
Слізоньнами та й примочимо.
Виберемо пані, паню-лимирянку,
Паню-лимирянку, Настю-панянку.
Тобі молодому та й на погуляння,
Отцю, неньці та й на посилання,
Отцю, неньці білу постіль слати,
Тобі молодому в головоньці ськати.

* * *

Понад річкою, понад бистрою,
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір!

Добрим людям на здоров’я!
Ой там ходило стадо булане,
Поміж тим стадом кінь вороний.
Ніхто того коня та не піймає,
Та не піймає, не осідлає.
Обізвався молодий Іванко:
Я спіймаю, я й осідлаю,
Я поїду у Мир, у город,
У Мир, у Миряночку,
Візьму собі короляночку.
Батьку, матері слуга буде,
Мені молодому жінка буде.

* * *

Славен, славен молодець Петро.
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір!

– Ой чим же він славен? – Трьома городами,
Трьома городами, своїми слугами.
Слуги мої молодії,
Запрягайте коні воронії,
Поїдемо у Мир-город,
У Мир-город, у Мир-землю.
Візьмем собі помиряночку,
Помиряночку, королівночку,
Отцю, матері на послужечку,
Мені, молодому, на подружечку.
Отцю, матері слуга буде,
Мені, молодому, пара буде.
Отцю, матері діло робити,
Мені, молодому, в гості ходити.[1]

Примечание.

1. Изложено по изданию: Колядки та щедрівки. – К.: Наукова думка. – 1965. – С.с.191-192, 283, 285.

1993 г.