Фото Миргород :: mirgorod.com.ua

Герб Миргорода. Відродження історичних традицій

АНДРІЙ ФЕСЕНКО
(директор Миргородського краєзнавчого музею)

ГЕРБ МИРГОРОДА.ВІДРОДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ТРАДИЦІЙ

Герб міста. Здається, ця термінологія на довгий час була викинута з історичних традицій українського народу, а то і забута назавжди. Але сьогодні ми є свідками відродження багатьох забутих історичних понять, в тому числі і такого як «міський герб».

Традиція горботворення та емблемотворення виникла досить давно, але, власне, народження поняття міського герба відноситься до часів середньовіччя.

Вже в XIV ст. в Україні з’являється цехова організація як самоуправна громада з власним статутом, судом, виборними органами та власним гербом. Одночасно з самовизначенням цехів розпочався процес самовизначення міст, які поступово виключалися з-під юрисдикції місцевої адміністрації та набували права місцевого самоврядування на підставі так званого німецького Магдебурзького права. Це сприяло економічному становленню та розвитку міст, їх самоорганізації.

Ще задовго до об’єднання Польщі та Литви в одну державу був виданий привілей жителям Литви, Жмуди та Русі про урівняння в правах міст Великого князівства Литовського та Королівства Польського. Як один з основних шляхів такого урівняння було і введення Магдебурзького права в українських містах. Якраз введення цих норм привело до появи таких символів самоврядування міст Лівобережної України як герби.

Поряд з грамотою на Магдебурзьке право, місто обов’язково отримувало міський герб та печатку, юридично затверджені королем. Грамота регламентувала й усі основні функції герба та печатки. Сам гербовий привілей являв собою пергаментний звиток, на якому, поряд з текстом, було зображено герб міста. Це ж зображення герба, як правило, вміщувалось на міській печатці, ставилось на предметах міської власності, приміщенні ратуші чи магістрату, на міських воротах. Міський знак стає обов’язковим атрибутом в торгівлі. За його використання на товарах необхідно було вносити в міську казну певні кошти.

Порядок затвердження гербових привілеїв з’явився в XV ст., але й до цього часу міста вже мали герби, які потім були затверджені органами влади.

На Полтавщині одними з перших магдебургією стали користуватися такі міста як Полтава, Лубни, Миргород. Це сталося в першій половині XVII ст. Але герби українських міст існували і в XVI ст. Очевидно, вже в 1576 р., після указу польського короля Стефана Баторія про затвердження Миргорода центром реєстрового козацького полку, місто вже мало свій герб, але не мало гербових привілеїв. Отримано їх було лише в першій половині XVII ст., коли місто стало володінням магната Вишневецького.

Одне з перших зображень герба нашого міста зустрічається на гербових грамотах польського короля, виданих на нові володіння Вишневецьких (Золотоношу, Зіньків, Миргород). [1]

Коли точно ці міста, а відтак і Миргород, отримали свої герби і печатки, даних немає, але в гербовнику П.П. Вінклера при опису кожного з гербів цих міст підкреслюється «старий герб», тобто отриманий раніше XVIII ст. Дослідник XVIII ст. Шафонський також підтверджував, що ратушні печатки цих міст «изстари употребляемы были». [2]

Після того, як 1654 року частина України була приєднана до Московської держави, герби українських земель з’являються і в російських джерелах. Так, у “Великій Державній Книзі” 1672-го року (“Царський Титулярник”) подано зображення чотирьох, дещо видозмінених, територіальних знаків земель: Чернігівщини, Київщини, Волині, Поділля.

Після 1654 р. окремі міста, у тому числі й Миргород, які раніше користувалися Магдебурзьким правом, не отримали на це підтверджуючих грамот московського царя, хоча більшість міст і отримала. Але й надалі міські установи продовжували користуватися своїми старими привілеями. Хоча в самій Московській державі в кінці XVII ст. міських гербів, у прямому розумінні цього терміну, не існувало, за виключенням тих гербів московських земель, які з’явились в «Титулярнику».

Подальший розвиток міських гербів українських міст був пов’язаний з Московською державою, у складі якої опинилась частина українських земель.

В указі Петра I про виготовлення гербових печаток для місцевих судових органів говорилось: «В губерниях и провинциях, городах, которые имеют герб, на тех вырезать тех городов гербы, а которым нет, то нарисовать приличные вновь». [3]

Але ратушні та магістратські міста Лівобережної України продовжували користуватися гербами і печатками, які були дані їм ще в часи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Та в інтересах централізації Російської держави необхідно було систематизувати всю герботворчість та поставити її на державну основу.

В 1722 р., за указом Петра I, була створена Герольдмейстерська контора Сенату. [4] Її основним завданням було систематичне виготовлення гербів міст Російської імперії.

Перші кроки роботи Герольдмейстерської контори були тісно пов’язані з ім’ям п’ємонтського графа Ф.Санті, який розробив основні принципи складення гербів. З цього часу створення гербів велось централізованим порядком.

З 1728 р., під безпосереднім керівництвом члена Військової колегії графа В.Х. Мініха, художник Баранов, використовуючи всі основні заготовки Санті, склав 88 гербів провінційних міст, які в 1730 р. були затверджені Сенатом. Фактично, це був перший гербовник провінційних міст Російської імперії.

Наслідком діяльності Герольдмейстерської контори Сенату стало офіційне затвердження гербів українських міст на міських печатках. Так, для Миргорода таке затвердження відбулось у 1749 році. [5]

Цікавими також є дані про те, що 1754-го року на полковій печатці Миргорода було зображення лицаря на коні з списом. [6]

Очевидно, що поряд з міськими печатками із зображенням міських гербів, зустрічалися печатки полкових та сотенних канцелярій і судів, в яких була відсутня міська символіка. В даному випадку в полкових і сотенних канцеляріях полковники та сотники користувались власними печатками, зображення яких вибирались на власний розсуд і не завжди містили давню чи знову затверджену міську символіку. Та й на самих міських печатках не завжди вміщувалось зображення герба міста.

Враховуючи вищевикладене, є підстави вважати, що в середині XVIII ст. в Миргороді використовувались паралельно міська та полкова печатки з різними зображеннями.

В 1781 р. Лівобережна Україна, в зв’язку з введенням єдиної системи адміністративно-територіального поділу Російської імперії, була розділена на три намісництва: Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське. Кожне з них, в свою чергу, розділили на 11 повітів.

Миргород увійшов до Київського намісництва як центр Миргородського повіту. [7] А в червні 1782 року Катериною II були затверджені герби міст Київського намісництва, в тому числі 4 червня «высочайше утвержден» герб Миргорода. [8]

Крім Лубен, всім містам було затверджено старі герби з невеликими змінами. Герб Миргорода не зазнав ніяких змін.

Наприклад, в 1787р. подано такий його опис: «Герб города Миргорода: в голубом поле золотой четвероугольный крест и под оным серебрянная осмиконечная звезда. Пожалован ныне от ее императорского величества, каков герб и прежде в сем городе был, а когда и кем надан неизвестно». [9]

В 1785 р. була видана «Грамота на права и выгоди городам Российской империи», в пункті 28 якої, зокрема, говорилось: «каждому городу иметь герб, утвержденный рукою императорского величества и оный герб употреблять во всех городовых делах». [10]

Пункт 40 цієї ж грамоти визначав, що кожне місто повинне мати печатку із зображенням міського герба. [11]

З цього часу герб ставав обов’язковим атрибутом кожного міста. Його зображували в кольорах, на спеціальній жалуваній грамоті, яка видавалась місту. Сам герб повинен був вміщуватись на печатках присутственних міст міських канцелярій та магістратів, повітових і земських судів.

В грудні 1796р. з Чернігівського, Новгород-Сіверського, більшої частини Київського та Новоросійського намісництв була утворена Малоросійська губернія. До неї ввійшли 20 повітів. Але частина українських міст не стали центрами повітів і були приписані до інших повітів. Це були так звані “скасовані” міста. До їх числа ввійшов і Миргород, який, таким чином, втратив і всі міські привілеї, в тому числі й на герб. [12]

Але вже в 1798 р., згідно указу Сенату, в Миргороді було утворено ратушу. Таким чином місто знову отримало колишні привілеї. Формально, згідно цього указу, було поновлено і права на міський герб, хоча малоймовірно, щоб за ці два роки він зник з ужитку.

В грудні 1799 р. Малоросійське губернське правління розіслало в міські Думи та присутственні місця розпорядження про заміну старих міських печаток на нові, виключно із зображенням російського імператорського орла. Та, не дивлячись на це, повітові канцелярії продовжували користуватися печатками із старою символікою.

Політика по уніфікації печаток переслідувала лише одну мету – знищити будь-які сліди колишньої автономії України та самобутності українських міст. Але, не дивлячись на такі кроки, російський цар Павло I все ж увійшов до історії як імператор, при якому державна система створення та видачі гербів міст отримала подальший розвиток.

1800 р. Герольдмейстерська контора була перетворена на Герольдію. [13]

А вже в серпні 1800р. Павло I видав указ про упорядкування Гербовника міст Російської імперії. За новою системою, замість видачі містам гербових грамот, створювався загальний Гербовник, оригінал якого зберігався в Сенаті. Містам, за певну грошову плату, повинні були видаватися копії затверджених зображень міських гербів. Уже в червні 1801р., царським указом, Герольдії наказувалось зібрати докупи всі зображення міських гербів, які вживалися раніше.

Таким чином, і на початку XIX ст. Миргород продовжував користуватися гербом, затвердженим ще в 1782 р. Катериною II. Тим більше, 1802-го року місто отримало статус повітового міста Полтавської губернії. [14]

В 1848 р. Герольдія була перетворена в Департамент Герольдії Сенату. [15]

При цьому Департаменті почало діяти Гербове відділення, в прямі обов’язки якого входило виготовлення та видача гербів, в тому числі і міських.

В 1856 р. Олександр II доручив барону Б.В. Коне, на той час керівнику Департаменту Герольдії, переглянути всі губернські та міські герби і внести до них поправки. Згідно цього доручення, Коне розробив систему оздоблення гербів, яка б відображала економічний, політичний та адміністративний статус кожного міста. До оздоблення гербів вводились атрибути царської влади: дубове листя, орденські стрічки, прапори та інше. Ці символи було введено в усі уніфіковані зображення гербів.

Відповідно до цих нововведень, деяких змін зазнав і герб Миргорода, в грамоті про затвердження якого говорилось: «Герб Миргорода. Рисунок высочайше утвержденного 4 июня 1857 года герба города Миргород, Киевского намесничества (ныне Полтавской губернии), с украшениями 7 мая и 4/16 июля 1857 года. В лазоревом поле, золотой лапчатый крест, сопровождаемый внизу серебряною осьмиугольною звездою. Щит увенчан серебряною башнею о трех зубцах, короною и окружен двумя золотыми колосьями, соединенными Александрийскою лентою. Верно. Управляющий Гербовым Отделением Департамента Герольдии Правительствующего Сената А.Барсуков». [16]

Таким чином, це було останнє затвердження зображення герба Миргорода. З невеликими доповненнями, герб міста залишився такий же, як і в XVII ст. Тобто, в синього поля щиті французької форми знаходились золотого кольору лапчатий хрест та восьмикутна срібного кольору зірка.

Символи ці збереглись ще з часів Литовського князівства та Королівства Польського. Хрести лапчаті використовувались також в гербах Зінькова, Борзни, багатьох інших українських міст та знатних українських родів. [17]

Як і зірки (восьми- та шестикутні), хрести на гербах символізували християнську віру та перемогу над невірними. Якнайповніше ці символи відображали боротьбу українського козацтва з татарами, турками та ін.

Червона Олександрійська стрічка з двома золотими колосками вживалася в гербах міст, які характеризувались землеробством та торгівлею хлібом. Сама стрічка свідчила про належність міста до Російської імперії.

Срібна корона визначала статус населеного пункту як міського.

Синє (лазурове) поле щита було символом краси та величі. Золото – колір хреста – багатство та справедливість. Срібло – зірка – символ чистоти та вагомості.

Таким чином, символіка герба Миргорода відображала історичні, економічні, соціальні та політичні особливості міста. Про тяглість історичних традицій свідчило і те, що протягом багатьох століть герб Миргорода практично не зазнав істотних змін.

1882-го року Олександр III затвердив нове положення для складення гербів населених пунктів та гербів дворянських, а в 1887 р., за розпорядженням герольдмейстера Рейтерна, був упорядкований ще один збірник міських гербів в 5-ти томах, куди ввійшли затверджені герби українських міст. Однак розвиток капіталізму та в зв’язку з цим нові вимоги часу відсунули на інший план роль та значення міських гербів. Адже в законі 1892 р. про нове міське Положення герб міста вже навіть не згадувався. Остаточно герби міст були ліквідовані після 1917 р. До 1917 р. герб Миргорода не зазнав ніяких змін.

З відновленням української державності та з розвитком системи місцевого самоврядування проблема міської геральдики викликає все більший інтерес в українському суспільстві. Вже від 1990 р. чимало міст та селищ почали використовувати свою історичну символіку. З прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» цей процес активізувався. Адже ст.22 цього Закону визначила, що територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. [18]

Також Законом визначено, що затвердження цієї символіки належить до компетенції відповідних рад. [19]

Таким чином, сьогодні є реальна можливість юридично затвердити зміст, опис та порядок використання герба Миргорода в його історичному варіанті. І тоді цей знак стане не лише символом місцевої громади, а й сприятиме патріотичному вихованню і культурному збагаченню молоді. Адже слово герб, що запозичене з польського «herb», означає спадкоємність або спадкоємець. Таким чином, сама назва цього символу вказує на його спадковість та незмінність.

1. Румянцева В.В. Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода феодализма.-К.,1986.-С.61.
2. Там же.
3. Там же.-С.74.
4. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. -Т.VIII-а. – СПб,1893.- С.547.
5. Румянцева В.В. Вказана праця.-С.88.
6. Там же.-С.89.
7. Білоусько О.А. Наш край в складі Російської імперії (остання чверть ХVIII – початок ХХ ст.).Частина І.- Полтава.-1999.-С.13.
8. Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской империи [внесенные в полное собрание законов с 1649 по 1900 год. Составил П.П. фон-Винклер, СПб.,1900.].- Перевидання.- М.,1990.- С.92.
9. Описи Київського намісництва 70-80-х років XVIII ст.- К.,1989.- С.218.
10. Соболева Н.А. Российская городская и областная геральдика XVIII – XIX вв.- М.,1981.- С.98.
11. Там же.
12. Румянцева В.В. Вказана праця.- С.101.
13. Полтавщина. Енциклопедичний довідник.- К.,1992.- С.170.
14. Історія міст і сіл Українськоі РСР. Полтавська область.- К.,1967.- С.631.
15. Полтавщина. Енциклопедичний довідник.- С.170.
16. Оригінальна грамота про затвердження герба Миргорода.- Миргородський краєзнавчий музей.- ОФ, №2738,Д-315.
17. Білоусько О.А. Вказана праця.- С.24.
18. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Офіційне видання.- К.,1997.- С.16.
19. Там же.